Сегодня наше интервью со спортсменкой из Ивано-Франковска Людмилой Пилипчак (тренируется в двух направлениях – тайский бокс (тренер – Игорь Пасека) и ММА (тренер – Адриан Петрущак)). Буквально недавно она стала обладательницей чемпионского пояса в весовой категории до 52 кг профессионального турнира по ММА Heroine FC. Проходил он в городе Чжэнчжоу (Китай), а Людмила выступала от промоутерской компании Peresvit Promotion (далее языком оригинала – от ред.).
– Людмило, наскільки складно далася Вам ця перемога?
– Найбільш складним було те що, бій складався з 5 раундів по 5 хвилин. В сумі це 25 хвилин, тому було доволі виснажливо. В основному бій пройшов в стійці, тільки 5 раунд був в партері. Але, скажімо так, мені вистачило функціоналки, тому відповідно я була готова до такої кількості раундів.
– Ви виграли за очками або виповнили якійсь прийом і бій закінчився достроково?
– Я виграла по балах, тому що пройшла дистанцію у всі 5 раундів. В 4 раунді було б краще закінчити бій достроково за допомогою добивання, але мені не вистачило трішки часу.
– Хто разом з Вами їздив на змагання?
– Разом зі мною був секундант и промоутер Михайло Росохатий з компанії Peresvit Promotion.
– Ви нещодавно їздили на чемпіонат Європи по таїландському боксу, як Вам вдається поєднувати ММА і тайський бокс?
– Можна сказати, що вони наближені. Різниця в тому, що в тайському боксі немає продовження в партері, а в ММА є. Тому одне одному не заважає, а й інколи допомагає. В обох видах є елемент боротьби, тільки ММА ще додатково вміщує в собі больові та задушливі прийомі, а так ударна техніка однакова.
– Ви постійно проводити тренування за правилами ММА і тайського боксу?
– Скоріше це два напрямки за якими я виступаю. В тайському боксі – це, в основному, аматорські змагання, а ММА – професійні.
– Як ваш тренер з тайського боксу Ігор Пасєка відноситься до Вашої перемоги у професійному ММА?
– Він радий що в мене все виходить, тому дуже позитивно.
– Що для вас було складніше: вийти на ринг на чемпіонаті Європи або взяти участь у професійному ММА? Відчуваєте різницю?
– Якщо чесно, то різниці такої вже і немає, чи ринг це, чи октагон. Коли виходиш, що туди, що туди однаково знаєш, що потрібно робити. Різниця тільки у рукавичках, бо у таїландському боксі це – 10 унцій, а в ММА – 4. Тому є страх пропусти удари. Взагалі не можу сказати, що було складніше. На чемпіонаті Європи була напруженість, бо ти виходиш і не знаєш хто твоя суперниця, і що буде далі. А в ММА – ти виходиш і більш-менш знаєш, що тебе буде очікувати, яка суперниця, готуєшься до неї. Тому напевно в ММА було легше.
– Для того, щоб потрапити до фіналу турніру Вам треба було провести декілька боїв. Хто був вашими суперницями у попередніх боях?
– Попередній бій був ще 30 травня. Тоді здається я перемогла двох китаянок. Спочатку в одній четвертій, а іншу в одній другій. Перший бій я виграла по балах, а другий закінчила достроково за допомогою задушливого прийому. В фіналі вже був бій з росіянкою.
– Багато хто говорить, що росіяни доволі сильні суперники. Як Ви вважаєте?
– У них спорт набагато краще розвинутий. Плюс сама країна більша, ніж у нас. А ще там більшість дівчат займається ММА. В Україні все ж таки кількість дівчат, які займаються змішаними бойовими мистецтвами, набагато менша.
– Що допомогло або хто допоміг отримати перемогу?
– Якщо чесно – настанови секунданта Михайла Росохатого. Плюс віра в себе та бажання перемогти.
– А чого на Ваш погляд не вистачило для перемоги в чемпіонаті Європи?
– Якщо чесно, то були сумніви в собі. І після того як побачила, що програю по балах в першому раунді, почала метушитися та робити ще більше помилок. Нібито один програний раунд – це некритично. Але я почала переживати і це не пішло мені на користь.
– А чи можна говорити, що Ви зробили певні висновки з участі у чемпіонаті Європи, провели роботу над собою, тому вже у турнірі з ММА якось інакше до себе відносилися?
– Звісно, я зробила висновки. До того ж, та поразка дала мотивацію зробити все краще тут, і перемогти. Словом у ММА я допрацювала те, що недоробила у змаганнях з таїландського боксу.
– Ви отримали перший пояс? Які були відчуття, коли його надягали Вам?
– Так, це мій перший пояс. Якщо чесно, то відчуття тоді були неймовірні. Вони були схожі на те, коли вперше отримуєш медаль або перший кубок. На очах були сльозі радості від цієї події.
– Чи знайшов пояс гідне місце?
– Звісно. Він стоїть серед інших моїх нагород. До речі, пояс зеленого кольору, а зелений – є моїм улюбленим. Також в мене є медаль і кубок цього ж кольору. Отже в мене вже колекція зелених нагород.
– Як Вам вдається поєднувати спорт з роботою поліцейського?
– Інколи важко, бо не завжди є час на повноцінне тренування. Але все одно намагаюсь поєднувати, тому що мені подобається і робота, і спорт.
– Що було раніше: професія чи спорт?
– Раніше був спорт, а професія вже з’явилася пізніше.
– Чи допоміг спорт у Вашій професії?
– Я думаю, що частково так. Напевно завдяки сорту була якась впевненість, що я зможу робити цю роботу. Оскільки в роботі поліцейського фізичний стан як ніяк має бути на високому рівні. Можна сказати, що одне без другого ніяк.
– Як давно Ви займаєтесь спортом?
– Спортом я знов почала займатись в 22 роки, зараз мені 30, тому вже протягом 8 років. А повернулася в спорт після декретної відпуски після народження доньки. До цього – займалася спортом ще в школі.
– Чи можна говорити про те, що коли в друге повернулися у Вас було більше сил?
– Скоріше я більш усвідомлено підходила до цього, тому що в школі це було для того, щоб зайняти свій вільний час, а вже в більш дорослішому віці з’явилося усвідомлення для чого це робиться.
– Які наступні плани?
– Для початку наступні 2-3 тижні відпочити та відновитись психологічно, бо останні 2 місяця були дуже насиченими по змаганнях та тренувальному процесу. Після відпочинку вже потрохи почну готуватися до осінніх турнірів.
Анна Евтушек и Катерина Малявка